Транспортний колапс у Сумах: як диванні активісти знищують перевізників, які щодня рятують 70% пасажирів міста

У Сумах остаточно визріває справжня катастрофа у сфері пасажирських перевезень. Аж 16 міських маршрутів залишилися без обслуговування, і управління транспорту відчайдушно шукає тих, хто погодиться на них виїхати. Те, що влада відкрито шукає перевізників на майже половину транспортної мережі міста — це гучний і беззаперечний індикатор системної кризи. Але корінь цієї проблеми криється не в кабінетах, а у жорсткій економічній реальності та деструктивній діяльності місцевих «борців за справедливість», які своїми руками добивають залишки транспортної галузі.

Давайте подивимося правді в очі. Приватні перевізники, які сьогодні фактично тримають на своїх плечах 70 відсотків пасажиропотоку Сум, працюють на межі людських і технічних можливостей.

Жорсткі реалії виживання приватного транспорту:

• Фінансовий глухий кут: Останній раз тариф змінювали ще у 2023 році — з 10 до 15 гривень. Відтоді економічна ситуація кардинально погіршилася, ціни злетіли на все, населення через постійні обстріли та наближення фронту зменшується, а пасажиропотік стрімко летить у прірву.
• Паливна криза: Із чотирьох газових заправок, де «маршрутки» заправлялися метаном, вижили лише дві, та й ті працюють у підвішеному стані. Водії змушені щодня простоювати по 2-3 години в чергах, просто щоб мати змогу вийти на рейс.
• Дефіцит деталей: Оригінальних запчастин просто немає. Перевізникам доводиться купувати китайські аналоги, які ламаються за лічені тижні, перетворюючи ремонт на безкінечний і шалено дорогий процес.

І на тлі цього епічного транспортного Армагеддону під свист російських бомб місцеві диванні активісти продовжують свої невтомні інформаційні атаки. Цей кричущий індикатор системної кризи — оголошення про пошук перевізників на половину маршрутів — вони чомусь вперто воліють не помічати, постійно виносячи свої вимоги та пропозиції далеко за межі здорового глузду, економічної та військової доцільності і таким чином, добиваючи навіть тих перевізників, які попри всі виклики часу ще виходять на маршрути.

Замість того, щоб усвідомити реалії прифронтового міста, вони влаштовують системне цькування, постійно тиснуть на депутатів та представників влади — і деякі депутати, підтримуючи їхні тези, активно використовуються у їхніх політичних ігрищах. Ці «експерти» вимагають європейського комфорту за ціною чашки найдешевшої кави-бурди, але при цьому не пропонують жодної адекватної альтернативи, яка б не призвела до фінансового банкрутства міста.

Їхня улюблена фантазія — замінити всіх приватників комунальним підприємством «Електроавтотранс». Але цей «рятівник» сам ледь дихає. На підприємстві катастрофічна нестача водіїв (хто поїде ризикувати життям під обстрілами за мізерну зарплату?). Більше того, кожен додатковий виїзд комунального автобуса на маршрут — це колосальний тягар для бюджету. Місту доводиться щомісяця компенсувати його роботу в розмірі близько 300 тисяч гривень! Комунальне підприємство є настільки збитковим, що вже зараз потребує близько 200 мільйонів гривень дотацій на рік. Якщо вивести на лінії нові комунальні автобуси, ця сума просто розірве бюджет громади на шматки.

Рецепт для таких активістів залишається незмінним: якщо вам настільки не подобається, як сьогодні працюють перевізники в умовах війни — купіть автобус, знайдіть китайські запчастини, вистійте 3 години на заправці, найміть безстрашних водіїв (а ще краще самі сідайте за кермо, щоб відчути всю атмосферу та напругу) і покажіть майстер-клас за 15 гривень. Бо безвідповідально молоти язиком у соцмережах і знищувати критично важливу галузь завжди було набагато легше, ніж реально крутити кермо під сиренами.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ