У Глухові старовинні занедбані надгробки повертають на місце за допомогою саморобного крана

Нещодавно на Вознесенському цвинтарі було поставлено на місце повалений надгробок, який належить колись впливовій глухівській династії. Конструкцію вагою у пів тони піднято за допомогою спеціального механізму, виготовленого небайдужими глухівчанами.

Науковий співробітник НЗ «Глухів», некрополіст Олександр МІРОШНИЧЕНКО говорить:

«Ідея створення такого механізму з’явилася у мене ще у 2013 році, коли зрозумів, що на наших цвинтарях є велика кількість старих надгробків дворян, купців, інших видатних особистостей. Але вони всі повалені. А їх вага величезна. І жодними підручними засобами ці пам’ятники не можна перевернути та поставити на місце. Потрібен був кран, який швидко розбирається і переноситься. Ця мрія була нездійсненна до моєї розмови з Євгеном ТИЩЕНКОМ із фірми «Еталон часу». Він захворів нею не менше за мене! І… зробив спеціальний кран. Протестував його в гаражі, а нещодавно техніка працювала на Вознесенському кладовищі. І ми підняли надгробок, який був скинутий у 1920 роках. А сьогодні повернувся на своє місце».

Не так просто, як здається

Євген Тищенко говорить, що деякі земляки в соцмережі вже дорікнули, мовляв, новий механізм – аж ніяк не новий. Таким «усі колгоспні гаражі мотори знімали».

«Так, справді механізм нехитрий. Але якби не ініціатива Олександра Мірошниченка, а потім складність знайти час (на це пішло більше пів року). Далі знайти і з трудом викупити зламаний підйомно-пересувний механізм, попрацювати з ним близько 4 днів (нагріти, вирівняти вал, розробити підйомний ланцюг, замовити з Києва спеціальний якірний гальванізований ланцюг. Розрахувати середню висоту всіх пам’ятників (для цього попередньо дослідивши їх), зробити додаткові 500 мм ноги для додавання висоти, розрахувати навантаження, розпустити двотавр на ноги, зібрати конструкцію… То так – нічого складного», — жартує Євген Тищенко. Усі витрати на придбання матеріалів та механізмів він узяв на себе. Запевняє, що це його принцип і особиста зацікавленість – щоб такі речі поверталися на свої місця.

Славний дворянський рід

Відома в Україні та поза її межами генеалогиня та некрополістка Віра НАЗАРОВА стверджує, що піднятий із землі пам’ятник належить представникам дворян Голубових. Голова родини Мирон Іванович з 1818 по 1833 роки займав посаду Глухівського повітового казначея у першій фінансовій установі міста. Від його законного шлюбу з Анастасією Голубовою народилося шестеро дітей, які також залишили неабиякий слід в історії. Наприклад, Олександр Голубов 10 років командував 49-м Брестським полком. А його брат Сергій був на службі 46 років, а 14 з них у чині полковника. Був звільнений зі служби в чині генерал-майора. «З лівої частини від входу на Вознесенський цвинтар була фамільна ділянка дворян Голубових з дорогими монументами з чорного привозного мармуру. У післявоєнні роки між збереженими родинними пам’ятниками Голубових вклинилися огорожі сучасних захоронень. Могили виявилися частково втраченими, а ті, що збереглися, були розділені церковною огорожею», — розповідає Віра Назарова. Тож поставити на місце пам’ятник Голубовим стало справою честі науковців.

Цвинтарні відкриття

Олександр Мірошниченко говорить, що тільки на Вознесенському кладовищі ним особисто було знайдено та досліджено 215 православних поховань. А ще ж було Усівське, Веригінське і (спільно з Вірою Назаровою) Єврейське кладовище. «Під час робіт ми зіштовхувалися з єдиною проблемою – важкі конструкції. На цю весну плануємо провести цілу експедицію і завдяки цьому механізму піднімемо та встановимо кілька десятків надгробків видатних глухівчан».

А ще Олександр поділився з нами дуже крутою сенсацією: «Нещодавно ми знайшли в Глухові надгробки представників роду відомого в Сумах мецената та цукрозаводчика Харитоненка. Для наших колег-сумчан прізвище Харитоненко таке ж важливе, як для глухівчан – Терещенко. Тож вони готові організувати спільну з нами бригаду, долучити медіа і підняти за допомогою нашого механізму два пам’ятники Харитоненків».

А ще завдяки новому крану науковці зможуть підіймати із землі важкі авіаційні деталі. Наприклад, двигуни літаків. І робити їх музейними об’єктами. Це відкриє новий пласт у дослідженнях Другої світової війни.

Ксенія Богданова, «Неделя»