Глухівчанка видала свою першу книгу

«Щоденник моєї душі»…Так 37-річна авторка назвала свій літературний витвір. Якщо запитати, про що книга, то коротко не відповіси. Бо чіткої лінії подій тут нема. Це не сюжетна повість чи новела. Через усю книгу прослідковуються роздуми Тетяни, життєва філософія. Авторка зуміла підняти на поверхню важливі речі, які часто у повсякденні сховані за побутовими проблемами і залишаються непоміченими.

Сама Тетяна в анотації написала так: «Коли душа говорить, її іноді важко почути, але, почувши, не можливо проігнорувати. На сторінках цієї книги моя душа говорила зі світом, намагаючись достукатись до кожного, хто готовий почути…»

За фахом Тетяна Вайло (Федоренко) – економіст. Після закінчення СНАУ весь час працює у ТОВ «Велетень». Вона – мама трьох діток, що вважає одним з головних досягнень свого життя. Її книга народжувалась протягом майже трьох років. За словами авторки,  спочатку не було такої ідеї створювати книгу. Виливаючи на папір свої думки, жінка таким чином боролась зі стресом, намагаючись викласти все наболіле.

– Спочатку це були різні оповідання, роздуми. Висвітлюючи свої думки, переживання, я ніби працювала з психологом, звільнялася від якоїсь важкої ноші, – говорить Тетяна.

Але не завжди певні роздуми стосувались її особистого життя. Вона спостерігала за навколишнім світом, і соціум її підштовхував на черговий допис.

– Пам’ятаю, як виникла ідея написати про час. Я стояла біля магазину, звідти вийшла бабуся. Мені в очі кинулось її дуже зморшкувате обличчя. У ту хвилину уявила, як час бере в долоні наші обличчя, зминає, як папір, і залишає кожному різний відбиток, — ділиться авторка. – Чи от глава «Дороги»,  вона народилась після однієї подорожі. Я їхала в автомобілі, подивилась у дзеркало заднього бачення і помітила довгий шлях. І тоді прийшла думка: скільки доріг ми зустрічаємо в житті, і як кожен вибирає свою? Саме цьому і присвятила черговий роздум у книзі.

Перші спроби оформляти свої думки в письмові тексти Тетяна зробила у 2018 році. Думки виникали спонтанно, спеціального плану типу «сідай і щось пиши» не було. Для творчості головне муза, натхнення. Саме вони були і для Тетяни основними сподвижниками.

– Часто бувало, що якусь розповідь писала на одному подиху, одразу від початку до кінця. Навіть пальці боліли від того, як швидко намагалась бити по клавішах, аби встигнути за думками. А деякі твори народжувались з перервами, – пригадує вона.

Спершу з її творчістю знайомились рідні. Саме їм Таня показувала невеличкі оповідання, аби почути враження як читачів.

– Найперший твір я дала прочитати мамі. Вона сказала, що цікаво, але це філософія, і вона важкувата їй для сприйняття. Я почала уточнювати: як сам стиль викладення думок? І тільки тоді вона запитала: а це ти сама написала?! І здивовано продовжила: ого, звідки в тебе могли виникнути такі глибокі думки! – пригадує Тетяна.

У повноцінну книгу свої наробітки жінка вирішила оформити тоді, коли у вордівському документі вже перевалило за 100 сторінок тексту. Допоміг пришвидшити процес видання книги чоловік Ігор Федоренко. Якщо сама Таня ще розмірковувала, потрібно це робити чи ні, то він розвіяв всі її сумніви.

«Щоденник моєї душі» – російськомовне видання, яке містить 447 сторінок. Київський редактор Сергій П’ятковськи вдало зробив оформлення книги, виніс у кожній главі основну думку окремим шрифтом. Також розповіді авторки доповнюють ілюстрації, які здебільшого зроблені нею самою. Притягує до себе й обкладинка, де у небі над лісами та горами відбивається глибокий погляд авторки. Зразу стає ясно, що всередині щось загадкове, глибоке, філософське.

Тетяна зазначає, що тематичності в книзі нема, бо нема і якоїсь послідовності.

– Я тут написала і про дитинство, і про те, як ми втрачаємо можливість радіти простим речам. Є роздуми про час, слова, які часто говоримо, не задумуючись про їхнє значення в житті, та багато іншого, — коментує Тетяна. – Кожна наступна частина книги – це окремо існуючий твір, який не залежить від попереднього. Одна знайома, наприклад, використовує мої думки як настанову собі на день: прокидається, спонтанно відкриває «Щоденник моєї душі», і вибраний абзац слугує їй певною установкою на день, – розповідає авторка.

Книга вийшла друком у 500 екземплярах, її собівартість 550 грн. Для тих, хто не може придбати, є можливість ознайомитися з твором у публічній бібліотеці, куди авторка передала декілька екземплярів.

Сьогодні Тетяна Вайло (Федоренко) продовжує свої роздуми виливати на папір. Уже є 60 нових сторінок. Крім цього, зараз у полон її захопила поезія. Вірші час від часу вона викладає на своїй сторінці у фейсбуці. А ще Таня взялася за зовсім нове – вивчає психологію: навчається в академії гештальттерапії та у Глухівському НПУ ім. О. Довженка. Говорить, це направлення їй дуже близьке й цікаве.

nedelya.info