11:33
Новий рік та Різдво вважаються сімейними святами. У цей чарівний період ми хочемо опинитися поряд із рідними та найближчими людьми, відчувати любов, щирість і турботу. І традиційно запитуємо себе: що покласти під ялинку? Найвдалішим варіантом, напевно, завжди будуть аксесуари для дому, символи комфорту та затишку, особливо виготовлені власноруч. Наприклад, як оберіг для родини можна зробити ляльку-мотанку, а дитині – плетену красуню як іграшку-сувенір, чоловіки оцінять брелок для ключів. Адже в ці подарунки вкладена частинка душі, вони пам’ятають дотик руки майстра, виконана дорогою людиною авторська річ буде зігрівати душу.
Журналісти «НЕДЕЛИ» поспілкувалися з глухівськими рукодільницями про їхню улюблену справу.
Людмила ГОРОВА, пенсіонерка, 63 роки: «Іграшки поставили мене на ноги, врятували від панічних атак та купи хвороб…»
Знайомство пані Людмили з гачком, спицями та нитками почалося більше 50-ти років тому, на гуртку. Тоді навчилася азам вишивки, плетіння. А знову повернулася до цього заняття вже на пенсії. У голові згадати не могла, а руки пам’ятали. Ниточка до ниточки – з’являлися оригінальні речі. «Я плела шарфики, гетрики, панчохи, пінетки, шапочки, хомути на шию, іграшки і просто роздарювала сусідам, знайомим. Це мене заспокоювало, давало душевну рівновагу, відволікало від страшних думок. Пенсія мала. А через борги субсидія не виходить. Бувало, і по два тижні голодувала», – говорить жінка. І можливо, рукавички та шарфики, ляльки та ведмедики до цих пір пилилися б у шафах, якби не підтримка сусідів та знайомих, які розгледіли хист рукодільниці. Вони буквально виштовхнули сором’язливу жінку на вулицю продавати свої поробки. І виявилося, що багато людей із задоволенням купують їх. Конкретної ціни Людмила не встановлює. Каже, скільки кому не жаль. Бувало, що просто так дарувала іграшки діткам. А деякі, співчуваючи жінці, без роздумів платили навіть більше. Так потроху вона почала торгувати. Ще в інтернеті волонтери розмістили пост про неї. І небайдужі присилають поштою нитки, синтепон приносять, всіляко підтримують. Зараз у неї, як говорить, роботи не початий край.
– Я переконана, коли ти даруєш іншим гарні емоції, безкорисно робиш подарунки від чистого серця, то все, що віддаєш, обов’язково до тебе повернеться, – зазначила Людмила.
Тамара ГАНЖА, бібліотекарка медколеджу, 62 роки: «Я сама собі дизайнер і майстер, фантазую та черпаю ідеї з інтернету»
Жінка плете з дитинства. Це її улюблене заняття. Як говорить, робить це для душі. Кожну вільну годину присвячує в’язанню серветок, іграшок, суконь, спідниць, светрів, головних уборів. Багато модного ексклюзивного одягу в гардеробі – власного виготовлення. А особливе місце в її доробку займають ляльки. Говорить, що дарувати чи навіть продавати свої вибори жаль, бо стільки вкладено старань, часу, фантазії. Проте одну все-таки віддала, так вже хотіла людині віддячити від щирого серця.
«Зараз у мене десять шляхетних панночок в елегантних плетених сукнях. Спочатку вив’язую гачком основу для ляльки, набиваю синтепоном, а вже потім з тих ниток, що є під рукою, роблю сукні, шляпки, стильні сумочки. Як завжди в пригоді стає інтернет. Там надихаюсь образами, дивлюсь інструкції. Я сама собі дизайнер і майстер», – ділиться жінка. Свої творчі роботи пані Тамара часто демонструє на виставках, зокрема і міських. Перехожі не можуть стримати захоплення від такої краси, коли бачать статних красунь, які ніби мить – і закружляють у вальсі у своїх яскравих бальних сукнях. Їх приваблює атмосфера таємничості та вишуканості, яка неначе витає в повітрі. А майстерність рукодільниця передає студентам, що бажають навчитися робити руками таку красу.
Софія ОЗДЕМІР, вихованка художньо-естетичного гуртка, 12 років: «Найскладніше в ляльці – це обличчя. Навіть не кожен дорослий зможе точно сформувати лінії»
Дівчинка відвідує творчу майстерню Глухівського МПЦО 5 років. За цей час багато разів брала участь у мистецьких конкурсах різних рівнів, де здобувала призові місця. Керівник гуртка Наталія СОТНІЧЕНКО відразу помітила здібності своєї вихованки, велике бажання постійно вчитися чогось нового, не стояти на місці, відзначила працелюбність і цілеспрямованість.
– Дуже багато тонкощів у напрямку народної іграшки, треба старатися, найскладніше в ляльці – це обличчя. Навіть не кожен дорослий зможе точно сформувати лінії. У Софії це виходить бездоганно. Дитина вловила усвідомлення схеми, кольору. Відповідно ми здобуваємо призові місця, є багато нагород та подарунків, – говорить керівниця гуртка.
«У всі роботи я вкладаю частинку душі, серця, стараюся. А ось остання з них– особливо дорога мені. Я всю її оздобила вишивкою, намагалася все зробити швидко, акуратно і правильно. Знаю, що робити ляльку треба в хорошому настрої, бо вона вбирає в себе енергетику майстра», – показує дівчинка ляльок-мотанок. Знає юна майстриня і про їхнє головне призначення – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Це як оберіг родини й роду. Його передавали з покоління в покоління протягом віків.
Наталія Линівна МЕЛЬНИК, керівниця гуртка «Клубочок» центру надання соціальних послуг: «Щоб від суму не вити вовком, почала сама вчитися бісероплетінню, вишивці, оволоділа різними техніками …»
Її захоплення рукоділлям почалося після виходу на пенсію. Як каже героїня, з’явилося багато вільного часу і тому стала думати, як наповнити його цікавими та корисними справами. Каже, що в центрі їй запропонували вести гурток плетіння. А там одна з відвідувачок, Віра Семенівна, захотіла навчитися в’язати гачком. Вона зараз уже це робить краще за свого вчителя, чим пані Наталія неприховано пишається. Говорить, що до виходу на пенсію працювала у військкоматі, гачок не вміла тримала у раках. Єдине, до чого мала інтерес та хист, – це шиття. У молодості сама собі пошила пальто. І навіть деякий час, уже будучи на пенсії, працювала в швейному ательє. А вдома, щоб від суму не вити вовком, почала сама вчитися бісероплетінню, вишивці, оволоділа різними техніками. Допомагав у цьому інтернет. Діти, коли дізналися про мамині захоплення, відразу забезпечили її комп’ютером. І тепер на домашній виставці мисткині цілі фрагменти мультиків чи казок із плетених гачком героїв, різних тваринок, ляльки з паперу та капрону. За кожним із них стоїть своя історія. У деяких є клички. Наприклад, кота назвала Блудним Сином, бо замастився, поки його плела (з білих ниток). Однак вийшов дуже красивий. І люди просили – продай. А ось чомусь, говорить, так і не наважилася. Мабуть, дуже до нього звикла за той час, поки плела.
Проте одного разу майстриня зібрала пакунок іграшок, рушників і передала в Португалію. Сусідка попросила взяти щось із собою, коли їхала за кордон. А там українці відчули в цих речах таке рідне, батьківське, знайоме, налетіли і вмить все розкупили. Натомість додому вдячна сусідка привезла майстрині подарунок. Багато ляльок пані Наталія просто роздала. Запевняє, це для неї ніби бальзам на душу.
«І газетоплетіння мені теж дуже сподобалося, хоч робота кропітка, багато часу забирає. Треба помізкувати, як підняти, заокруглити предмет. Це дуже розвиває. Нарізаю з газет полоси, закручую трубочки та плету з них вироби. Фарбую, лакую. Виходять красиві речі. Пенсія у мене маленька, доводилося якось підробляти, тому стала продавати їх. Досі люди запитують, чи є ще корзиночки?»
Світлана ТРОХИМЕНКО, підприємниця, 35 років: «Коли дивлюся на готову ляльку, обожнюю усвідомлювати, що все починалося з клубочка ниток»
Жінка говорить, що почала виготовляти іграшки на прохання своєї донечки Віки. А потім так захопилася, що ляльки пішли одна за одною. І тепер Світлана задумується, а чи не зробити з цього невеличкий бізнес. Адже зараз є попит на такі оригінальні речі, а вартість авторських красунь в інтернеті приблизно від 500 грн.
Створити ляльку гачком, як каже майстриня, досить просто тим, хто вміє в’язати. Відповідно до товщини нитки підбирається номер гачка. В’яжемо тулуб, інші частини гачком. У процесі відбувається послідовна збірка за допомогою приєднання деталей голкою.
– Очі, риси обличчя зазвичай вишиваю або вставляю готові куплені деталі. «Волосся», тобто нитки, просмикую гачком. Далі шию чи плету одяг та взуття, додаю певні аксесуари, – описує процес виготовлення Світлана.
Рукодільниця ділиться, що сьогодні подібні вироби надзвичайно модні. Мініатюрна в’язана лялька буде доречна замість брелока на застібці сумочки. Це виглядає креативно і в дитини, і дівчини-підлітка, і дорослої жінки.
Ще можна зробити ляльку не повністю об’ємною, а половинкою, і нашити на тканину. Таким чином, вийде дивовижне панно на стіну. А деякі так прикрашають одяг. Це новий вид аплікації, суперсучасний і надзвичайно креативний. І знайти модель-копію практично неможливо!
