“Традиція на рівні колективної свідомості” – сумська науковиця про історію Нового року в Україні

Святкування Нового року та Різдва двічі в Україні пов’язане з використанням двох календарів – юліанського та григоріанського. При чому прихильників свят, позначених в обох цих календарях серед українців багато, переконана доктор філософських наук, доцентка кафедри інституту права Сумського державного університету Людмила Теліженко. Чому так сталося і наскільки це впливає на життя українців, вона розповіла в ефірі програми “Сьогодні. Головне” на Суспільне Суми.

Календарі здавна відображали ритм, за яким жила природа і жив космос. Це зміна пір року, фаз місяця і таке інше. А оскільки людина є частиною світу, то вона так чи інакше повинна була цей ритм накладати на свою власну діяльність, узгоджувати власні дії із навколишнім світом. Саме з цією метою і створювалися у різних культурах свої календарі. Для нашої культури особливе значення мають два – юліанський та григоріанський, розповіла Людмила Теліженко.

Юліанський календар

Цей календар виник за наказом Юлія Цезаря у 46 (за іншими даними 45-го) року до нашої ери. У Стародавньому Римі до того календар був, і він нараховував 365 днів. Але стародавні римляни добре розуміли, що рік триває трішечки довше, ніж 365 днів, вони вважали, що є ще 6 годин, які не враховувались. І тому між календарем, за яким вони жили, і сонячним календарем виникла неточність, похибка.

“Скажімо, за 100 років, якщо не враховувати ці 6 годин, про які вже знали стародавні римляни, набігало 22 доби. Але ж люди орієнтувалися на весняне рівнодення, і на вулиці було вже літо, а за календарем тільки починалося рівнодення. Це було дуже незручно” , – говорить науковиця.

Тому виникла нагальна потреба вдосконалити календар, врахувати ту неточність, яка була в попередньому календареві. Це взявся зробити Юлій Цезар. Він запровадив високосний рік. Ті 6 годин, четвертини від доби, об’єднали між собою, і таким чином утворилась ще одна доба – раз на чотири роки. Тобто, за юліанським календарем, кожні 4 роки з’являвся високосний рік. Оскільки у римлян у лютому було 29 діб, то 30-й день якраз і став додатковим днем у високосному році.

А ось уже після реформи календаря наступного імператора Августа, на честь якого назвали місяць – augustus, то він, як і місяць на честь Юлія Цезаря, повинен був мати 31 день, то довелося римлянам один день з лютого перенести на серпень. Таким чином, у юліанському календарі у лютому стало 28 днів у звичайний рік, і 29 – у високосний.

Увесь християнський світ сприйняв юліанський календар. У ньому відлік часу починався від Різдва Христова, це було дуже зручно. Більше того, Перший Нікейський собор 325 року взагалі прийняв рішення, що всі християнські країни переходять на юліанський календар.

Григоріанський календар

Але юліанський календар теж не був точним. Справа в тому, що різниця була не 6 годин, як думали римляни, а 5 годин 48 хвилин і декілька секунд. І виходить тоді, що ці 12 хвилин щороку додавались, додавались, і через 128 років набігав один зайвий день.

“Тому в 1582 році Папа Римський Григорій ХІІІ, розуміючи, що календар римський має зайві 10 днів, прийняв, я б сказала, радикальні міри, – він прийняв рішення їх просто виключити із календаря, і таким чином реформувати юліанський календар. В один день, 4 жовтня 1582 року ці 10 днів були виключені. Наступний день був уже не 5 жовтня, як мало бути, а 15 жовтня 1582 року. Також ця реформа уточнила, які роки ми повинні вважати високосними, що високосний рік повинен бути кратним чотирьом”, – говорить Людмила Теліженко.

Взагалі намір григоріанського календаря – за 900 років скоротити рік на 7 днів, тобто прибрати невідповідності між сонячним календарем, і календарем, за яким жило суспільство, розповіла вона.

Західний світ прийняв григоріанський календар. Це було продумано, логічно, всі розуміли цю похибку, але православна церква східного обряду цей календар не сприйняла. Тому між християнськими церквами виник дисонанс.

Частина з них перейшла на григоріанський календар разом з тими державами, на території яких вони базувалися, а а інша частина залишилася з юліанським календарем, у їх числі – православна церква східного обряду.

Коли українці святкували Новий рік

За словами Людмили Теліженко, українці святкували Новий рік в різні дні. “Взагалі ця дата була історично рухома. Після хрещення Русі і запровадження, до речі, юліанського календаря, ми святкували Новий рік 1 березня. Це було логічно, тому що це був початок польових робіт. Потім, під впливом Візантії, Новий рік почали святкувати 1 вересня. А коли Україна була в складі Російської імперії, і коли наказом Петра І початок 1700 року святкували 1 січня, українці теж стали так святкувати”, – говорить вона.

На григоріанський календар Україна як держава перейшла у 1918 році, аж на 350 років пізніше, ніж західний світ, разом із Росією. “І тут виникла така унікальна, я вам скажу, ситуація, коли держава живе за одним календарем, а церква продовжує жити – за іншим. І тому світський Новий рік опинився перед церковним Різдвом”, – говорить науковиця.

Григоріанський календар був прийнятийв Україні у лютому 1918 року. Ми пішли тим же шляхом, як і Європа XVI століття, і оскільки похибка вже досягла 13 діб, то їх просто скоротили.

“Зверніть увагу на те, які в українського народу попереду виявилися події. Це громадянська війна, далі – Голодомор, далі – Друга світова війна, сталінські репресії. Коли говориш про всі ці події, іноді мурашки по шкірі йдуть, ну це просто дуже скрутні і тяжкі часи. Більше того, починаються переслідування церкви. Тому акцент лягає саме на Новий рік. Це сподівання людини на те, що нарешті оці всі проблеми, оці всі випробування залишаться позаду, що нарешті прийде Новий рік, який принесе щось нове, позитивне”, – говорить Людмила Теліженко.

Вона вважає, що якраз бажання людей досягти змін, на тлі того, що церква переслідувалась на той час, і призвело до того, що ми стали сприймати святкування Нового року як традицію. “А традиція – це подія, яка живе у нас на рівні свідомості, і яку відмінити одним рішенням неможливо. Це дуже глибоко. Я б сказала, що святкування Нового року стало традицією на рівні колективної свідомості українського народу. Якби хтось пробував відмінити зараз святкування Нового року, нічого не вийде. Ми святкували, ми святкуємо, і, я вважаю, тривалий час ми це будемо робити ще”, – вважає вона.

Яке значення для українців має Різдво

У нашій культурі після запровадження григоріанського календаря трапилося так, що церква переслідується, Новий рік перед Різдвом стоїть, і бажання людини вірити в краще визначило ось таке наше ставлення до цього свята.

“Тому нам просто треба змінювати акцент в нашому ставленні до релігії. І ми повинні сприймати Різдво так, як ми, очевидно, сприймаємо Новий рік, тому що ми недостатньо глибоко усвідомлюємо, а що означає Різдво, що це за народження, кого народження, що воно нам несе. Тобто ось оцей ментальний зміст – на рівні свідомості кожної людини. Отут, дійсно, радянські часи попрацювали. Вони позбавили нас цього глибокого змісту. Так, багато хто розуміє, для багатьох людей Різдво залишається надзвичайним святом, величезним святом, але для значна частина українців все-таки перевагу віддають Новому року. Тому, я думаю, тут має бути величезна робота, культурна робота, просвітницька робота з приводу того, що є що, що означає одне свято, що означає інше свято”, – вважає Людмила Теліженко.