Спалила російський паспорт, набила тату Тризуба і стала волонтеркою: історія корінної москвички, яка останні 15 років живе у Шостці

Вона корінна москвичка, яка після повномасштабного вторгнення спалила паспорт, набила тату герба України й розгорнула активну волонтерську діяльність. ШосткаNews.City познайомилась з надзвичайною жінкою, яка відкрила свій фронт боротьби за мир і нашу Перемогу.

Юлія займається підприємницькою діяльністю. Вона останні 15 років мешкає у нашому місті. Разом з чоловіком виховує трьох синочків, мають власний бізнес, який створили з нуля й активно розвивають.

Все змінилось 24 лютого, коли росія почала повномасштабне вторгнення. Сидіти без справ для Юлі і її чоловіка Володимира надскладне завдання, тому з перших днів розгорнули свою повномасштабну волонтерську діяльність: допомагає теробороні, нічній варті і родинам з дітьми.

Щоб раз і назавжди розтавити всі крапки над І у питанні свого відношення до країни агресора, Юлія спалила свій паспрот громадянки Російської Федерації і написала пост:

— Теперь всё иначе. Нет больше паспорта РФ, я сожгла его…мне стыдно за него, не хочу иметь ничего общего. Мой муж украинец, мои дети украинцы, я пока с видом на жительство…но, я очень верю, что Украина позволит мне получить гражданство

Вони спершу запропонували свої приміщення для розміщення військових або переселенців, за потреби, потім почали готувати їжу для тероборони та «Нічної варти». Останній до речі Юлі віддала свій єлектроавтомобіль для патрулювання вулиць у комендантську годину.

— Ребята подъехали, я не задумываясь ключи передала и все. Я просто счастлива, что могу хоть чем-то помочь. Если еще что-нибудь можно отдать, что понадобиться для победы, для страны, отдам без вопросов.

Вона на базі власного кафе створила пункт обміну дитячими речами.

Ідея була дуже проста – обмінюватись дитячими речами, адже через закриття магазинів і неможливості замовити речі поштою шосткинські родини зіштовхнулись із проблемою, як оновити гардероб дітей, що раз у півроку змінюють розмір.

Тому сюди можна принести одяг, з якого дитина виросла і взяти той, який буде якраз по розміру.

Вони робили «Їжі», які вже доправили на блокпости, плели маскувальні сітки. Але найбільше подружжя пишається тим, що вони роблять бронежилети.

Натхненницею цієї справи стала Юля, а Володимир, який має «золоті руки» втілює задумане у життя. А ще до них приєдналась ціла армія воїнів добра це і газозварювальники і швачки і ті, хто приносить метеріал.

— Это наша самая главная заслуга. К нам все обращаються. Мы сюда бросили все силы. Все помогают, кто-то привез ресоры, кто-то сварку, ребята приезжают и говорят: «Дайте любую работу». У нас на данный момент 5 сварщиков. У нас получаеться делать по два бронежилета. Это мало, нужно больше. девочки шьют, кто-то привез материал, липучки. В процессе создания одного жилета участвует человек 10.

— Вот собственно наш продукт, хендмейд. Бронежилет прошёл обстрел из автомата…царапинка.

Я благодарю всех…тех кто откликнулся на рессоры, кто привёз электроды, кто материал, сварщиков, портниху, военных…мужа

Ребятушки, я желаю вам чтобы он вам не пригодился, а если пригодиться, чтобы жизнь спас.

Війна змінила все, Юля в одну мить позбулась російського громадянства, порвала паспорт, набила разом з чоловіком тату Тризуб і скористалась послугою «шлюб за добу», узаконивши і так міцні стосунки.

Юлія сподівається, що після перемоги наша держава піде їй на зустріч і надасть громадянство України. Адже вона тут живе вже 15 років, сплачує податки, виховує трьох дітей.